Самураї, ніндзя та тате на сцені

Ким були самураї

Самураї були професійним воїнським станом доіндустріальної Японії — васалами, що служили своїм панам. З дитинства вони опановували мистецтво меча, стрільбу з лука та верхову їзду, а також вивчали літературу й каліграфію. За сьогунату Токуґава тривалий мир перетворив воїнський стан на спадковий статус та адміністративний клас, і багато самураїв служили урядовцями, поліцейськими чи вчителями. Після реставрації Мейдзі реформи скасували платню та привілеї, що визначали цей стан, зокрема право носити мечі.

Меч при поясі

Коротка й легка катана з'явилася в період Намбоку-тьо і поступово стала поширенішою за довший і важчий таті. Закон 1629 року вимагав від самураїв на службі носити два мечі, а наприкінці епохи Токуґава ця пара стала радше символом статусу, ніж зброєю щоденного вжитку. Таті, який стало незручно використовувати в бою, зберігали як символ влади, який носили високопоставлені самураї, — і саме цю символіку досі запозичує сценічний костюм.

Ніндзя: шпигуни, а не вбивці

Ніндзя, або сінобі, був шпигуном і лазутчиком у доіндустріальній Японії, і майже немає свідчень, що ніндзя були вбивцями. Під час смути періоду Сенґоку селяни-воїни провінції Іґа та сусіднього округу Кока утворили спілки для самозахисту й продавали свої послуги як найманці та шпигуни. Після встановлення сьогунату Токуґава у XVII столітті вони зникли з поля зору. Суцільно чорний костюм і зірка, що метається, з'явилися пізніше — з театру епохи Едо, де чорний колір наслідував одяг сценічних робітників, яких глядач мав не помічати.

Що означає тате

Tate, що записується ієрогліфами «вбивати» та «формувати», — це техніка виконання бою голими руками або зі зброєю на сцені, у кіно та на телебаченні. Використовується переважно в історичних драмах. Термін зазвичай пов'язують з керівником трупи Сінкокуґекі Савадою Сьодзіро та п'єсою, вперше поставленою 1921 року, а з 1936 року його почали читати як «tate». Японські джерела порівнюють його із західним сценічним боєм: мета — бій, що виглядає справжнім, але залишається безпечним для всіх.

На що звернути увагу

У хореографічному бою кожен удар, крок і реакція сплановані, тож майстерність полягає в тому, наскільки переконливо виглядає цей план. Стежте за тим, як реагує виконавець, який отримує удар, не менше, ніж за тим, хто завдає його, і за тим, як змінюється темп між двобоєм і масовою сценою. Вистава супроводжується живою музикою, тож слухайте, як бої та танці поєднуються з нею. Усе це не потребує знання японської. У виставі на території Kanda Myojin немає діалогів, а самурайські та ніндзя-номери розповідаються через рух.

Місце вистави в контексті

Вистава поєднує самурайський бій на мечах, дії ніндзя, традиційний танець і японську музику в історіях, узятих із легенд. Вона належить до давньої традиції японської історичної драми, а не до викладання історії. Приходьте заради хореографії та атмосфери, а решту сприймайте як театр. Якщо хочете дізнатися легенду, покладену в основу головного розділу, її розкриває путівник про Taira no Masakado, а посібник із бронювання пояснює пакети.

Читати далі: Taira no Masakado: бунтівник, якого вшановує святиня